We Change

Напевно це питання спадало на думку майже кожному з батьків на якомусь етапі дорослішання дітей.
Давайте спробуємо розділити це велике питання на кілька маленьких.
Можливо, ця інформація суттєво вплине на ваше уявлення про можливості навчання за кордоном.

1) Навчання в школі за кордоном у переважній більшості випадків коштує дорожче, ніж вища освіта.
Чому?
Точно так само, як ви витрачаєте час і ресурси на те, щоб у вашої дитини були цікаві вихідні та/або вечори після школи, кожна школа витрачає ресурси і час на те, щоб студенти мали чим зайнятися протягом тижня після навчання і на вихідних.
Нормальним розкладом студента після школи може бути :
Понеділок: гра в регбі + перегляд кінофільму
Вівторок: виїзд у місто по магазинах + кінотеатр
Середа: шкільна естафета + Pizza night
Четвер: Музей природничої історії + Cheesecake Factory
П’ятниця: Game night у гуртожитку. Прання та прибирання.
Субота: Серфінг на пляжі + Fish and Chips + прогулянка по набережній
Неділя: Настільні ігри + підготовка до робочого тижня.

Звісно, така програма + проживання + харчування коштує чимало.
Але, якщо Ви змусите себе протягом місяця записати абсолютно ВСІ витрати, які ви витратили на харчування (вдома і поза домом), перекуси, морозиво - кафе-піцерії, гроші на «погуляти», репетиторів, позакласні заняття, спортивні заходи, сімейні виїзди вихідного дня і тд і тп, я думаю, ви здивуєтесь тому СКІЛЬКИ насправді коштує утримання Вашої дитини на рік)

Варто зазначити, що якість і кількість спортивних і позакласних заходів, які доступні студентам шкіл - пансіонів, у рази вищі, ніж більшість того, чим ви можете порадувати свою дитину в Україні.
Це і екскурсійні поїздки в найкращі музеї світу, і піші прогулянки в горах або на березі океану, науково-орієнтовані поїздки, курси акторської майстерності, вокал, танцювальні академії, балет, тріатлон, баскетбол, футбол і всілякий інший футбол, кулінарні курси, курси спортивного виживання, наприклад, у снігу) риболовля, серфінг, гірські велосипеди, професійні спортивні академії, лижі та сноуборди і багато ще того, що ви навряд чи можете собі уявити.
Тому так, шкільна освіта за кордоном коштує дорожче, ніж навчання в університеті.

Вибір ВИШУ за кордоном: батьки та діти.

Мій досвід, і ось це модне слово — експертиза, засновані на терапевтичному досвіді психолога, численних консультаціях в якості кар’єрного фахівця, 17 роках в індустрії освіти за кордоном та особистому багаторічному досвіді викладання іноземної мови дітям та дорослим.

Ви запитаєте: «До чого тут котики?»
Я спостерігаю дві стратегії поведінки батьків при виборі ВНЗ, спеціалізації, країни подальшого навчання. І обидві стратегії викликають у мене стійку асоціацію з ось цим котиком на фото — очі та вуха закриті, я в будиночку. Хоча дві стратегії абсолютно різні в способах прояву, проте вони обидві явно або приховано (підсвідомо) переслідують одну й ту ж мету — перекласти відповідальність з власних плечей на чиїсь інші. У першому варіанті, чиїсь інші — це плечі власного чада й одночасно майбутнього абітурієнта, якому пропонується самостійно вирішити в якій країні, з приблизно 30 штук, він перебуватиме під час навчання, в якому ВНЗ з декількох сотень (а то й тисяч) він вчитиметься і яку все ж таки спеціальність він/вона обере. Той факт, що звичайний український школяр навряд чи зможе відрізнити імміграційну політику однієї держави від іншої, точно не зможе оцінити розвиток економіки та перспективи працевлаштування або вартість життя, нікого не бентежить.

Фрази-маркери цього батьківського патерну: «не даремно ж англійський вчив/ вчила, читай, розбирайся, рапортуй бадьоро», «ви не уявляєте, яка вона в мене самостійна дитина», «він з дитинства все вирішує сам, ми на нього не тиснемо». Як правило, під час подальшої праці з таким абітурієнтом, я зустрічаюся з абсолютно розгубленою дитиною, яка перебуваючи в жаху від непосильної ноші відповідальності, готова тицьнути пальцем в першу-ліпшу спеціальність, яку почула від друзів, вчителів або що просувається в мережі. Ні про який свідомий, вдумливий вибір мови не йде. Але батьки вважають за краще заплющити очі, натягнути глибше ковдрочку і гордо продекламувати: — «моя дитина вже зробила самостійний вибір — вступає на менеджмент».

І так, куди вже тут мені зі своєю експертизою????
Продовження в наступному пості.

Итак, процесс выбора страны, Вуза, направления, факультета включает три основные стадии:

- Карьерное ориентирование — зона ответственности карьерного специалиста. Итог — выбранное направление, область, сфера знаний.
- Определение целей и задач семьи и возможности бюджета — зона ответсвенности родителей. Итог — выбранная страна и Вуз.
- Информирование — зона ответственности абитуриента и специалиста в образовании за рубежом. Итог — выбор конкретного факультета и оформление документов (заявления о поступлении).

Конечно, проще, правильнее, приятнее, если все три стадии курирует один человек. Так что, WELCOME to We Change! 
Работайте с профессионалами:)