FEEDUA

Життя обнулилося...
Хтось поїхав і ще сам не знає, що назавжди...
Хтось залишився і чекає на диво, не знаючи, що все буде не так, як він малює собі в картинках...
Хтось повернеться і почне все спочатку...

Колишнього життя більше немає, але життя є і все буде, не так, отже, інакше, але якось буде!

Страшно?...
Дуже!...
Але це - дорога до життя!...

Зараз від кожного з нас вимагається лише одне – йти вперед і не зупинятися, бо зупинка – це крок у депресію та апатію, це крок назустріч смерті.
Витягуємо себе за волосся та йдемо жити!...

Додому!
Працювали в глухих лісах. І в один день з колегою вирішили прогулятися, назбирати грибів. З собою взяли місцевого бобика невідомої породи, за ним стояло завдання брати на себе відповідальність за зустріч з ведмедем, яких тут не мало.
Без довгих подробиць - ми заблукали. Ходили туди-сюди і не могли знайти зворотну дорогу. Налетів туман, стало зовсім погано.
І тут згадали про бобика, який тим часом займав себе полюванням на лосових гризунів. Я його покликав і так строго "Додому!". Окей. Бобик розвернувся, і в одну мить зник у кущах. Блять.

Що ти таке?