LATCA

Merry Christmas to all our Friends, Colleagues, Art Lovers and Art Collectors 🎨 🎄🥳
Wishing you all happiness, Joy of Christmas and New 2026 year celebrations.

https://youtu.be/8jGnwedRB9A?si=Cs387GrPtfzEBn8s
Бідкаючись з того, як мало я насправді знаю українську поезію, я почала думати, а що ж я таки знаю. Ну і, звичайно, першим приходить Тарас Григорович і каже: "Ну мене ти мусиш знати!". Ну, так, мушу! "Мені тринадцятий минало" ще напевно в моєму дошкільному віці читала мені бабця. Ці спогади такі дорогі, то ж цього разу постаралась, щоб моя помічниця зі ШІ згенерувала мені осучаснене виконання "Мені тринадцятий минало" - миле, тепле, щемливе.

Мені тринадцятий минало.
Я пас ягнята за селом.
Чи то так сонечко сіяло,
Чи так мені чого було?
Мені так любо, любо стало,
Неначе в Бога......
Уже прокликали до паю,
А я собі у бур’яні
Молюся Богу... І не знаю,
Чого маленькому мені
Тойді так приязно молилось,
Чого так весело було.
Господнє небо, і село,
Ягня, здається, веселилось!
І сонце гріло, не пекло!
Та недовго сонце гріло,
Недовго молилось...
Запекло, почервоніло
І рай запалило.
Мов прокинувся, дивлюся:
Село почорніло,
Боже небо голубеє
І те помарніло.
Поглянув я на ягнята —
Не мої ягнята!
Обернувся я на хати —
Нема в мене хати!
Не дав мені Бог нічого!..
І хлинули сльози,
Тяжкі сльози!..
А дівчина
При самій дорозі
Недалеко коло мене
Плоскінь вибирала,
Та й почула, що я плачу.
Прийшла, привітала,
Утирала мої сльози
І поцілувала...
Неначе сонце засіяло,
Неначе все на світі стало
Моє... лани, гаї, сади!..
І ми, жартуючи, погнали
Чужі ягнята до води.
Бридня!.. А й досі, як згадаю,
То серце плаче та болить,
Чому Господь не дав дожить
Малого віку у тім раю.
Умер би, орючи на ниві,
Нічого б на світі не знав.
Не був би в світі юродивим.
Людей і Бога не прокляв

Тарас Шевченко. Мені тринадцятий минало. Бідкаючись з того, як мало я насправді знаю українську поезію, я почала думати, а що ж я таки знаю. Ну і, звичайно, першим приходить Тарас Григорович і каже:...

https://youtu.be/N5olA85V8C4?si=SxVspmfGPimqGcdx Знову прошу штучний інтелект озвучити мені співаночки. Надихнулась колядками, щедрівками, коломийками, веснянками - але ж то люди співали!!! Моя бабця казала, що вони щовечора збирались за селом на пагорбі і співали... мені ці спогади такі медові, це ж так ніби всі інші денні клопоти не мали значення і сьогодні теж мені допомагають роз'яснити мій день. Цю коломийку я знайшла в "Гуцульщині" Володимира Шухевича, яку теж до речі купила в Koota Ooma Ukrainian Books & Gifts. Тільки уявити собі - це був рік напевно 1900 - починалось нове століття і з минулих століть українці переспівували свої жартівливі або ліричні пісні. Ось тут коломийка з Криворівні.

***

На тім боцї при потоцї
Два качури вют си,
Надо мною молодою
Два ледїнї бют си.

Не бійте си, не ріжте си,
Я одного буду,
Василькови купю хустку,
Іванкова буду.

Ой до мене бурі очі
За лева, за лева,
Я гадала, шо Йванкова,
А я Василева.

Ой дає менї Іванко
Та тоти два леви,
Та щоби я відповіла
Тому Василеви.

Відповісти я не хочу,
Він файно данцує,
По за шию обіймає,
А в личко цюлює.

* слово Данцує зауважили :)

Коломийка записана в Криворівні (circa1900). На тім боці при потоці Знову прошу штучний інтелект озвучити мені співаночки. Надихнулась колядками, щедрівками, коломийками, веснянками - але ж то люди співали!!! Моя бабця казала...